A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями

Комунальна установа
"Центр професійного розвитку
педагогічних працівників"

Полонської міської ради Полонської міської ОТГ

Поради для вчителів

Особливості роботи з гіперактивними дітьми

Гіперактивні діти — це діти, які не можуть адекватно пристосуватися до реалій навколишнього життя і тому сприймаються своїм найближчим оточенням як об’єкт постійної турботи і джерело занепокоєння. І самі діти з підвищеною активністю, і їх оточення страждають від властивої їм метушливості; причиною неприємностей стає поведінка, що відхиляється від соціально прийнятих норм.

Однією зі специфічних рис є надмірна активність дитини, зайва рухливість, метушливість, неможливість тривалого зосередження уваги на чому-небудь.

Причина гіперактивності носить фізіологічний характер і криється у функціональному порушенні обмінних процесів мозку.

Психологами розроблено три основних напрямки роботи з гіперактивними дітьми:

  • розвиток психічних функцій, які відстають у таких дітей — уваги, рухового контролю, контролю поведінки;
  • відпрацювання конкретних навичок взаємодії з однолітками і дорослими;
  • важливо, при можливості, вести роботу з гнівом.

Рекомендації вчителю по роботі з гіперактивними дітьми:

1. Обов’язково оцінювати хорошу поведінку та успіхи в навчанні, хвалити дитину, якщо він успішно впорався навіть з невеликим завданням.

2. Зменшити робоче навантаження, в порівнянні з іншими дітьми.

3. Ділити роботу на більш короткі, але більш часті періоди. Використовувати фізкультхвилинки.

4. У класі бажано мати мінімальну кількість відволікаючих предметів (картин, стендів).

5. Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати відчуття успіху. Створювати ситуацію успіху, в якій дитина мала б можливість проявити свої сильні сторони. Треба навчити його краще їх використати, щоб компенсувати порушені функції за рахунок здорових. Нехай він стане відмінним експертом по окремих областях знань.

6. Посадити дитину під час заняття, по можливості, поряд з дорослим. Оптимальне місце для гіперактивного дитини — в центрі класу, навпроти дошки, він завжди повинен перебувати перед очима вчителя. Йому повинна бути надана можливість швидко звертатися до вчителя за допомогою у випадках труднощів.

7. Використовувати фізичний контакт (погладжування, дотику) в якості заохочення і зняття напруги.

8. Направляти зайву енергію гіперактивних дітей в корисне русло: під час уроку просити їх допомогти — вимити дошку, роздати папір і т.д.

9. На певний відрізок часу давати лише одне завдання. Якщо має велике завдання, то його треба пропонувати у вигляді послідовних частин, і періодично контролювати хід роботи над кожною частиною, вносячи необхідні корективи.

10. Давати завдання відповідно з робочим темпом і здібностями учня. Важливо уникати пред’явлення завищених або занижених вимог.

11.Учіть висловлювати свої емоції.

12. Домовлятися з дитиною заздалегідь про ті чи інші дії.

13. Давати короткі і чіткі інструкції (не більше 10 слів).

14. Використовувати гнучку систему заохочень і покарання.

15. Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.

16. Надавати дитині можливість вибору, коли це необхідно.

17. Роботу з гіперактивним дитиною будувати індивідуально.

18. Навчити гіперактивного дитину користуватися спеціальним щоденником або календарем.

19. Завдання, запропоновані на уроці, писати на дошці.

20. Вводити проблемне навчання, підвищувати мотивацію учнів, використовувати в процесі навчання елементи гри, змагання. Більше давати творчих, розвиваючих завдань і навпаки, уникати монотонної діяльності. Рекомендується часта зміна завдань з невеликим числом питань.

21. Спільно з психологами допомагати дитині адаптуватися в умовах школи і класному колективі — розвивати навички роботи в школі, навчати необхідним соціальним нормам і навичкам спілкування.

22. Дотик є сильним стимулятором для формування поведінки і розвитку навичок навчання. Доторкніться до плеча дитини, погладьте його по голові, візьміть за руку …

23. При розмові з дитиною опускатися на рівень його очей, дивитися йому в очі, взяти за руки.

24. Запам’ятати, гіперактивність — це не поведінкова проблема, не результат поганого виховання, а медичний і нейропсихологічний діагноз. Проблему гіперактивності неможливо вирішити вольовими зусиллями, авторитарними вказівками і переконаннями.

АГРЕСИВНА ДИТИНА

Психологічні поради вчителю

Пам’ятайте, що заборони, підвищення голосу – неефективні способи у виправленні агресивності.

 Дайте можливість таким дітям своєчасно зняти напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос.

 Слідкуйте за своєю поведінкою, контролюйте свій гнів, не надаючи йому форми погроз та звинувачень.

 Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня, перевести активність у корисне русло.

 Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.

 Один із корисних способів змінити поведінку дитини – це «піймати» її на хорошому вчинку. Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійки, просто скажіть, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим для того, щоб зробити добре відношення звичкою.

 Допоможуть класні години, де піде мова про почуття, емоції та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але ні в якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

Поради психолога щодо професійного вигорання педагогів

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень